Лелека. Ти хто?
Журавель. Я — сірий
журавель.
Журавель. Ми,
журавлики, дуже обережні птахи і не підпускаємо людину ближче, ніж за кілька
метрів, тому і оселяємося на глухих берегах.
Лелека. Зате ми,
лелеки, користуємося любов’ю і повагою у людей. Нас називають носіями щастя. Ти
якийсь дивний і не зовсім такий, як ми. Чому це у тебе у кладці так мало яєць і
гніздо на землі?
Журавель. Ми,
журавлики, відкладаємо одне-два яйця і гнізда влаштовуємо на купинах болота,
іноді у ямці на землі.
Лелека. Так ось ти
який, журавлику! А ми, лелеки, тулимося ближче до людей і у нашому гнізді від
трьох до шести білих яєць.
Журавель. Лелеко! Це ж
про нас з тобою кажуть, що ми на своїх крилах весну приносимо. А людям від
цього радісно. Ми з тобою дуже близькі родичі.
Лелека. Так, ми з
тобою близькі родичі. Але давай подумаємо, чим ми ще відрізняємося? Коли час
відлітати до теплих країв, ви збираєтеся у зграї?
Журавель. Ми, журавлі,
відрізняємося способом перельоту. Шикуємося у небесному просторі трикутником
або ключем.
Лелека. А ми, лелеки,
перед відльотом збираємося у зграї.
Журавель. А хіба ти не
живеш на болоті?
Лелека. Ні. Ми
влаштовуємо собі гнізда на вершинах зламаних дерев, на дахах сільських хат і навіть
на електричних стовпах.
Журавель. Зовнішній
вигляд у нас не однаковий: у журавликів оперення сіре і на голові зверху
червона плямка.
Лелека. А ми, лелеки,
маємо біле оперення, тільки на крилах є чорні пір’їнки. Дуже рідко трапляються
чорні лелеки.
Лелека і журавель. Ми
близькі родичі, тому що приносимо людям радість і щастя.
Немає коментарів:
Дописати коментар